Стань трезвым навсегда по методу Г.А. Шичко
ЩОДЕННИК № 50
Немає більше тієї Любові, як коли хто душу покладе за друзів своїх.
Ісус Христос
Люблю і отже я живу.
Володимир Висоцький
Бо весь закон в одному слові полягає: «Люби ближнього як самого себе»***
Апостол Павло
Нову заповідь даю вам: «Нехай любите один одного, як Я полюбив вас»****
Ісус Христос
Сам гинь, а товариша рятуй.
російське прислів’я
Багато, дуже багато сказано про кохання. Ми вже порушували цю тему в четвертому щоденнику***** , та й через усю програму червоною ниткою проходить кохання. Але зараз ми говоритимемо про найголовніше, що є в любові, а саме про любов жертовної, де твердження про те, що якщо хочеш любити іншого, треба спочатку полюбити себе, здасться просто наївним. Напевно, кожен з нас бачив ікону, де Спаситель тримає в руці розкриту книгу, на якій написано:
«…Та любіть один одного як Я полюбив вас…». А зараз давай подивимося, як Христос полюбив своїх учнів – Він віддав Свого життя за них. Життя – це найдорожче, що є в людини і це найдорожче ми повинні віддати людям, якщо ми любимо їх. Тут уже не йдеться про те, що ти віддаєш якісь матеріальні цінності, навіть якщо і все віддаси, вони не варті нашого життя. Тут ідеться про те, щоб віддати життя. І в наших клубах ти може бути і вперше зустрівся з людьми, які за життя поклали свої життя. Вони віддали все, все без залишку
* Євангеліє від Івана 15.13
** «Балада про кохання»
*** Послання до Галатів 5.14
**** Євангеліє від Івана 13.34
***** див. «Доля наркомана», якщо не читав, замов у фонді, т.к. вона вийшла окремою книгою.
У пустелі тік Струмок, і поруч із Струмком росла Роза. Вони покохали один одного – Роза та Струмок. Але одного разу Розі не вистачало води, вона почала в’янути і гинути. Тоді вона попросила у Струмка:
– Струмок, я вмираю, дай мені води.
І тоді Струмок дав їй води, але стільки, щоб вижити самому.
І знову в пустелі вмирає Роза, і вона знову просить у Струмка:
– Струмок, я вмираю, дай мені води.
І Струмок знову дав їй води, але стільки, щоб вижити самому.
І знову в пустелі вмирає Роза, і знову Роза просить у Струмка:
– Струмок, допоможи мені, я вмираю, дай мені води.
І тоді Струмок віддав їй усю воду і загинув сам.
Але з того часу у пустелі
ВИЖИЛА РОЗ А!
Це твій останній щоденник. (Радимо прочитати щоденники, що не увійшли до програми, з 51 і далі, але так само цікаві для самостійного вивчення і роботи над собою. Відгуки про них можеш повідомити Фонду.) Але ми з тобою не прощаємося. Ти напевно зрозумів зараз, що вся ця програма була написана пером Любові до тебе.
Не прощайтеся, говоримо ми вам:
“До скорої зустрічі!”
Довгоочікуваною і якою так ми дорожимо.
Не прощайтеся, говоримо ми вам:
“До скорої зустрічі!”
Все повернеться, а повернеться –
Значить, житимемо!»
З Вірою, Надією, Любов’ю!