Стань трезвым навсегда по методу Г.А. Шичко
ЩОДЕННИК № 47
Сьома пристрасть – марнославство. Це шукання слави, похвали, лестощів та почестей. Це хвастощі, лицемірство, заздрість.
Зі щоденників наркоманів
«…я спеціально став колотися, щоб усім казати, що це таке, що це за кайф…»
Заздрість – страшна вада людини.
Зі щоденників наркоманів
«…Та мої друзі вже всі на іномарках їздять…»
«…моя подруга ходила з гарним хлопцем, я стала так заздрити, що вирішила відбити, та переспала з ним…»
«Вперше я спробувала вколотись через те, щоб мене почали поважати, полювання було ширнутися, щоб потім хвалитися перед друзями та подругами…»
«Я закохався, але моя дівчина пішла до крутого хлопця, і тоді я вирішив також стати крутим. Мене познайомили з потрібними людьми, і я вже почав займати досить гарне становище у кримінальному світі. Але потім зрозумів, що мені цього не треба, якби мені було 16-17 років, тоді інша справа».
Гординя – восьма пристрасть. Це зневага до людей, особливо менш багатих та бідних, ніж ти сам. Гординя заважає людині піти на сповідь.
«…Коли я став колотися, то зневажав усіх своїх друзів, що вони не наркомани…»
Гординя
Спробуємо з тобою розібратися в гордині, починаючи з раннього віку. Спочатку це турбота тільки про себе, задоволеність собою, потім інтерес до себе: “Я знаю краще, я сказав, ти че не зрозумів?” Далі це впевненість у своїй перевагі, яка може перейти на пристрасть командувати іншими людьми. У школах створюються групи «крутих хлопців» і тут, щоб не здатися «лохом», ти береш першу в житті цигарку, а на тих, хто не палить, ти дивишся згори. Далі йде алкоголь – теж своя компанія, потім трава і нарешті голка. І весь цей час я «крутий» і весь цей час я лише правий. Я! Я! Я! Ми тебе знову повертаємо до щоденника №3, прочитай ще раз спогади Олександра.
Доводилося вибирати, чи залишати все як є, і ходити обпльованим, зашуганим, або ж брати за роги і починати долучатися до тих, кого поважають, у кого починали закохуватися дівчата.
І ось ти через страх і гординю починаєш топити тих, хто з тобою поруч – своїх друзів, щоб тільки тебе поважали і тільки зважали на тебе. Ось який прихований механізм діяв раніше та й діє зараз. Ти подивися на своїх знайомих – кожен намагається щосили показати, він щось стоїть, щось означає, у нього те й заправили кримінального світу всі знайомі та зв’язки в уряді тощо. і ось із цього всього тобі треба буде теж виходити.
І підійшли до Ісуса учні та й сказали Йому: Чому кажеш їм притчами?
Він же сказав їм у відповідь: для того, що вам дано знати таємниці Царства Небесного, а їм не дано.
Мт. 13. 10,11
Усе це Ісус говорив до народу притчами. І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли чути.
А без притчі не говорив до них; а учням наодинці пояснював усе.
Мк. 4. 33, 34
Ти бачиш, що в кожному щоденнику є казка, спробуй зрозуміти їх. Програма щоденників добігає кінця, але на цьому нічого не закінчується, тобі навпаки починається нове життя. Зараз є час подумати над кожною казкою і зробити для себе висновки. Притчі – це не просто філософія для мудреців, це насамперед заклик до дії. Якими б ми не були мудрими, але якщо не допоможемо людині в біді, що користь від нашої мудрості? «Бо ми сповістили вам силу і пришестя Господа нашого Ісуса Христа, не хитросплетеними байками наслідуючи, але бувши очевидцями Його Величності» (2Петр. 1.16) І якщо ближньому руку допомоги не простягнемо, що користь від нашої вченості? Ось тут і виникає питання – хто ж мій ближній?
П Р И Т Ч А
Хто мій ближній?
Хто мій ближній? На це Ісус сказав: «Деякий чоловік прямував через гори і попався розбійникам, які зняли з нього одяг, поранили його і пішли, залишивши його ледве живим. З нагоди один священик ішов тою дорогою і, побачивши його, пройшов повз нього. Так само і книжник – мудрець, був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов повз. Проходив той дорогою і людина, плем’я якої в тих місцях вважали грішним і негідним. Він, побачивши його, змилосердився і, підійшовши, перев’язав йому рани, підливаючи олію та вино; і, посадивши його на свого осла, привіз у готель і подбав про нього. А другого дня, від’їжджаючи, вийняв двісті доларів, дав утримувачу готелю і сказав йому: «Потурбуйся про нього, і якщо витратиш більше, я, коли повернуся, віддам тобі». «Хто з трьох, думаєш ти, – запитав Спаситель, – був ближній розбійникам, що трапився?» Ось і ти в житті дивись також, дивись не на те, як людина одягнена або як вона красиво вміє говорити, а що вона конкретно робить. Так і ти можеш виявитися ближнім наркоманові, який потрапив у біду.
Руйнування брехливих переконань № 19.
Я кинув(ла) колотися, а життя стало нудним і безглуздим, я не розумію для чого живу, краще колотимуся…
А ти й став для цього тверезим, щоб відповісти на це питання – у чому сенс твого життя. Ти зрозумій – сенс не може бути у склі, залізі та бетоні. Сенс – у людях, які тебе оточують.
Сенс – у людях, які тебе оточують.
Наразі триває війна, і наркомани, як солдати, гинуть на цій війні, гинуть на макових полях і не повертаються звідти.
ЖУРАВЛІ
Мені здається часом, що солдати,
З кривавих не прийшли полів,
Не в землю цю полегли колись,
А перетворилися на білих журавлів.
Вони досі з часів тих далеких
Летять і подають нам голоси.
Чи не тому так часто і сумно
Ми замовкаємо, дивлячись у небеса?
Сьогодні, передвечірнім часом,
Я бачу, як у тумані журавлі
Летять своїм певним строєм,
Як по землі людьми вони брели.
Вони летять, роблять шлях свій довгий
І викликають чиїсь імена.
Чи не тому з кличем журавлиним
Від віку мова аварська подібна?
Летить, летить по небу клин стомлений
Летять у тумані на заході сонця,
І в тому строю є проміжок малий –
Може, це місце для мене!
Настане день, і з журавлиною зграєю
Я попливу в такій же сизій імлі,
З-під небес по-пташиному гукаючи
Усіх вас, кого залишив на землі.
Запитання до щоденника № 47