Стань трезвым навсегда по методу Г.А. Шичко
ЩОДЕННИК № 40
МОЇ І НЕ МОЇ ДУМКИ
У мене з’являються думки вколотися, а бажання вколотись НІ!
Раніше я взагалі вважав, що всі думки вколотись, це мої думки. Навіть, коли в клубі мені казали, що це не так, я доводив, що ці ж думки з’являлися в моїй голові – отже, вони мої. Зараз звичайно це смішно звучить, адже коли я йду містом і мені приходить думка дати в морду перехожому, який мені нічого не зробив, та ще й іде посміхається, то зрозуміло, що ці думки не мої. А з думками я зараз розуміюсь, і свої від чужих відрізняю так. Ось прийшла до мене думка вколотися, але я точно знаю, що колотися я не хочу. Я конкретно не хочу в цю розпусту.
Адже я точно знаю, що колотись я не хочу.
Значить, ця думка чи нав’язана, це не моя думка.
Зі щоденника Миколи, 6 років на голці.
Найпоширеніша помилка – вважати, що після написання щоденників жодні думки про укол та наркотики вже не прийдуть до тебе. Ще раз нагадуємо тобі, що прихід цих думок не від нас самих залежить, і в цьому ще немає нічого поганого, нічого доброго. Прихід думок у наш РОЗУМ йде з видимого та невидимого світу. З видимого світу від мене самого, у мене є думки зі знаком «-» та думки зі знаком «+», від інших людей, зі знаком «-» та «+» і з невидимого світу зі знаком «-» та «+» , на мові віри – це біси і Бог і якщо наш РОЗУМ тверезий, він більш схильний до Доброчесності, якщо він п’яний, то більш схильний до пороку, на схемі це виглядає так.
Це один із головних щоденників по роботі з ГОНом . ГОН – це думки про наркотики, які тебе змушують колотись.
У нас теж з’являються думки вколотись. Ну і що? Ми ж не біжимо до селища і не колимося. Думки до нас можуть приходити будь-які. Ось зараз, коли я пишу ці рядки, у мене виникла думка зарізати сусіда, але я не біжу за ножем і не роблю цього.
У тебе після прописання щоденників не буде ГОНу , який змусить тебе колотись, у тебе будуть тільки ДУМКИ про це, ці думки не змусять тебе взяти в руки шприц, як мене мої думки не змусили взяти в руки ніж. Коли ми приходимо до лікарень до наркоманів, то вони ставлять таке провокаційне питання нашим наркоманам, які не коляться .
– А в тебе, що не з’являються думки вколотись?
Якщо відповісти, що не з’являються, вони не повірять. Якщо відповісти, що з’являються, тоді вони скажуть: «Навіщо ж ми ходитимемо до вас, якщо у нас теж з’являтимуться думки про наркотики?»
Дивись яка відповідь:
У МЕНЕ З’ЯВЛЯЮТЬСЯ ДУМКИ УКОЛОТИСЯ, А БАЖАННЯ УКОЛОТИСЯ – НІ!
Тобі, звичайно, важко визначити, де твоя думка вколотись (понюхати), а де нав’язана тобі – чужа думка. Для цього тобі треба відповісти на запитання: «Чи насправді я вирішив зав’язати з наркотою та минулим життям?» І якщо насправді чесно, тоді залишаються лише нав’язані думки. Але, якщо ти і тут не можеш розібратися, тоді будь-яку думку про наркотики відганяй, але, як ми вже говорили з тобою раніше, – не вступай із ними в контакт.
Нині все більше й більше заспокоюй свої думки, працюй над собою, над своїми вадами.
Працюй над собою, над своїми пороками.
Інакше тобі буде дуже важко допомагати іншим. Хтось одразу рветься в бій, починаючи з сходинки, яка каже – вибрався сам, допоможи іншому. Але спочатку сам, а потім допомагай іншим. Для цього ти спочатку сам повинен заспокоїти свій океан страстей.
Притча
Врятуйся сам, і навколо тебе врятуються тисячі.
Три ченці обрали для себе робити добрі справи. Один вирішив мирити ворогуючих людей, інший відвідувати хворих. Третій же сказав: «А я піду в пусте місце, і боротимуся зі своїми помислами». Минуло три роки. Перший чернець увесь у синцях і побитий через сварки між людьми прийшов до того, хто вирішив відвідувати хворих, але застав його в зневірі і так само ослаблим. Подумавши, ченці пішли до пустельника, у якого знайшли безліч людей, які чекали на свою чергу, щоб поговорити з молитовником. Потрапивши за тиждень до свого друга, вони запитали: «Як тобі вдалося це?» Трохи помовчавши, чернець вливає воду в чашу, кидає туди землю і все це змішує і каже їм:
– Дивіться на воду.
Подивившись, ченці побачили лише каламутну воду та бруд. Через трохи, він знову каже їм:
– Дивіться, тепер вода устояла.
Вони глянули у воду і побачили свої обличчя, як у дзеркалі. Тоді він сказав їм:
– Так буває і з людиною, яка живе з незгасним океаном думок та пристрастей. Як же він може комусь допомогти переплисти цей океан, коли сам ось-ось потоне у ньому?
Запитання до щоденника № 40