Стань трезвым навсегда по методу Г.А. Шичко
Мене звати Ксенія. Я народилася 25 серпня 1974 року у м. Свердловську біля парку ім. Маяковського. Там пройшло моє дитинство та юність. Закінчивши школу. Навчалася в училищі на кухаря. Була важким підлітком, перебувала обліку у справах неповнолітніх.
Курити почала у 14 років, пити у 15. Мама у мене хороша, все життя пропрацювала вчителем, виховала 3-х дітей. Батько працював на заводі слюсарем. Зараз його вже немає в живих. Батьки розлучилися, коли мені було 13 років. Вони роз’їхалися, що зіграло мені на руку, і я вийшла з-під контролю. Мама пила, але вилікувалась, коли нам з братом було по 7 років (ми двійнята). Батько пив завжди та помер від цирозу печінки.
Моє перше кохання було в 15 років і тривало 3 роки. Потім молодика посадили, вийшов він через 8 місяців за амністією, але зовсім іншою людиною, і ми розлучилися.
У 1994 році в мене почалося друге справжнє кохання. Це любов до мого колишнього чоловіка. З ним ми прожили 9 років. Я народила йому сина, якому зараз 3,6 роки. Син народився з любові. Ім’я я дала йому на честь чоловіка. Звати його Олександр Олександрович. Пила я навіть коли була вагітною. Чоловік відвіз мене на жорстке кодування до Ойхера за методом Довженка. Не п’ю вже 3 роки. Зараз ми з чоловіком розлучилися, і дитина мешкає з ним. Я забираю його з садка у п’ятницю та відвожу у понеділок. Розлучилися ми через те, що я все програю в автомати. А почалося так.
У мене подруга працювала на гральних автоматах оператором, міняла п’ятачки. Їх лише поставили. Ігрових клубів тоді ще не було. Ми зайшли з синком до неї на роботу і я, заради інтересу, дала дитині монетку, і вона виграла 500 руб. Мені навіть не вірилося, був ніби стан шоку. Гроші ми з сином витратили на іграшку та чоловікові на подарунок. Це було перед його днем народження на початку жовтня. Працювала я торговим представником. День мав вільний, ніхто не контролював. Я стала щодня заходити до подруги та грати. Зі 100 рублів вигравала 1000 або навіть 2000 тисяч рублів.
У садок почала їздити на таксі. Чоловік про це нічого не знав. Везіння тривало місяці зо три. Я не помітила, як утягнулася. Зупинитися не могла, т.к. почала програвати все. Вже йшла з думкою відігратися. Потім почалися борги. Я отримала готівку з магазину 13000 і за 5 днів програла їх. Звільнили мене за статтею “Недовіра з боку начальства”, тобто за розкрадання. Гроші віддати не могла, бо їх не мав. І я взяла у кредит у фірму холодильник у рахунок погашення боргу. Отоді тільки чоловік дізнався, що я граю в автомати. Але зупинитись я вже не могла. Я продала з себе сережки та 3 кільця із золота (подарунки чоловіка) та стільниковий телефон. Із цими грошима я пішла грати в автомати. Вигравала, але зупинитися вже не могла, доки не програвала все. Чоловік відкрив мені 3 крапки з продажу риби та раків. Я збирала гроші з крапок і програвала їх. Бізнес я програла, але він і тоді ніяких заходів не вжив. Даючи гроші мені на квартплату, вони йшли в автомати. Справа дійшла до того, що я вкрала у нього 400 євро і програла їх. Потім влаштувалась у кіоск реалізатором, забрала з каси 4000 рублів і пішла грати. У серпні ми розлучилися. Після розлучення чоловік вигнав мене із дому, т.к. додому стали приходити кредитори та вимагати від нього борги. Я влаштувалась оператором гральних автоматів, де пропрацювала місяць, але наприкінці знову програла зар.плату та гроші з каси. Зараз я знову влаштувалась на роботу продавцем у магазин. Але там знову гроші, боюся, що не втримаюся. Я хочу вилікуватись від цієї залежності. Я жила дуже добре, мала все. За рік я втратила сім’ю, хату. І нажила багато боргів. Мене або посадять два банки або зловлять і покалічать. Але найбільше страждаю без дитини, т.к. йому погано без матері. Чоловіка мені вже не повернути, у нього вже інша жінка. Коли граєш за ігровим автоматом, не думаєш ні про що, тільки дивишся на комбінації. Навіть не помічаєш, як минає час. Вигравала я багато, але не могла зупинитися, доки не програю все. Бувало, що із клубу я не виходила добу. Забуваєш про все. Коли граю, для мене існують лише я та комп’ютер. Мене під час гри виграш тішить лише до першого маленького програшу. Потім знову програю все. Цікавить лише сам процес. Коли сиджу вдома або обіймаю дитину та плачу, я обіцяю сама собі, що це було востаннє.
Що зароблятиму гроші і віддаватиму борги. Але коли перестаю грати хоча б тижнів на 2, я вже починаю погано спати. Якщо у мене на руках 500 рублів і вище, я йду в клуб гральних автоматів, крім своєї волі. Іду і про себе кажу, що це неправильно, що з виграшем я все одно не піду, доки не програю. Але все одно йду. Друзі відвернулися усі, т.к. всім винна. Чоловіка я втратила. У результаті гри я залишилася сама без допомоги, без коханої людини і з великими боргами. А ще мені шкода маму, я так не хочу зробити їй боляче. Вона знову витратила 700 рублів мені на санітарну книжку, вірячи, що це було востаннє. Вона не розуміє, що то хвороба. Я не хотіла б її обманювати, адже вона єдина людина, яка від мене не відмовилася і не відштовхнула. Післязавтра в мене знову буде каса, приблизно тисяч 10. Я боюся залишатися з ними наодинці. Крім торгівлі, я ні чого не вмію. А в технички, тощо, я не піду. Я люблю хороше життя, дорогі сигарети та добре харчуватися. Ще я йду іноді з думкою про дитину, що їй потрібні нові і нові іграшки, хоч знаю, що це самообман. Втіха сама себе, щоб піти грати. Раніше я пила і дуже багато. Могла на тиждень піти у запій. Але ніколи нічого не брала з дому. Ніколи нічого не продавала з себе, навіть із похмілля. Для мене це було принизливо. Я вважала, що краще перехворіти. Що відбувається зараз, я не розумію. Як я могла продати речі, тим більше, що вони мені дорогі, як подарунки від коханої людини. Я розумію це зараз, а коли я граю, мені здається, це такою дрібницею. Не розумію, як може в одній людині сидіти дві такі протилежності. Мене тягнуть до себе (дзвонять, втішають) старі друзі, з якими ми гуляли, пили. Вони й зараз п’ють. Я їздила до них. Але в ті життя я вже не повернуся. Вони не мають грошей, але саме вони втішають і намагаються якось морально підтримати. Вони не зіпсовані грошима та залишилися з відкритою душею. Дякую їм за це. Але я хочу вилікуватися від цієї залежності та виправити свої помилки, хай не все. Я більше не хочу завдавати болю близьким. В Бога я вірю, ходжу до церкви. Ставлю свічки св. Миколі Угоднику та Ісусу Христу, прошу допомоги та плачу перед іконою. Але нічого не можу вдіяти із собою. Відразу з церкви, якщо є гроші, я йду до клубу гральних автоматів. Виходить, що я і Бога обманюю. Мені гидко це. Думаю, що це почалося давно, ще 1996 року.
Тоді тільки запровадили кондукторів. Я влаштувалася кондуктором до автобуса. Продала всі квитки, всі проїзні, викинула сумку та пішла. На ці гроші я гарно вдягнулась. Був суд, на який я не пішла. Виписали маленький штраф та оголосили у розшук. Але статтю зняли після закінчення терміну давності. Це була безкарність. Двічі я влаштовувалась реалізатором на «Таганський ряд», і та сама історія. Я просто входила в довіру і потім йшла з грошима. І знову ця безкарність. Мене ніколи не били батьки, ніколи не бив чоловіка. Мені все сходило з рук. Але тоді в мене не було дитини. І зараз знову ця безкарність. Після Нового року мама продаватиме братову кімнату (він помер), щоб погасити борги в банках. Виходить, що знову хтось платить, але не я. Але ніхто не може повернути мені сім’ю та довіру чоловіка. Мені треба постаратися зробити це. Але для цього треба припинити грати. Але мені не впоратися. Я вже без цього не можу, це як наркотик якийсь. Якщо я довго не граю, я стаю дратівливою, психованною. Зриваюсь навіть на дитині, на мамі. Хоча вони для мене найдорожчі люди. Найбільше бажання вийти з цього стану. Але я не знаю як. Найголовніше, якщо людина прийшла грати вперше, щоб вона програла. Тоді він більше не піде. Але такого зазвичай не буває. Є навіть фраза: “Новичкам щастить”. А якщо пощастило, то ти підеш туди і вдруге. Тому що гроші — це влада, хороше життя. Чоловік вважає, що я граю через жадібність до грошей. Може, це й було так, але лише на самому початку. Гроші я вважаю фантиками. Їх можна заробити. Мене цікавить лише процес гри. Я й комп’ютер. Якби я могла під час йти, грошей було б багато. Але я не можу піти, доки не програю все. І таких як я дуже багато. Люди продають машини, квартири та гроші програють. Дуже багато розпадається сімей. Закінчення гри – це життя на вокзалі, або в’язниця. Я цього не хочу і усвідомлюю це. Я хочу додому до чоловіка та сина. Але гадаю, що дороги назад немає. Думаючи про це, я входжу до відчаю. Мені стає байдуже все. Вигравати чи програвати. Тому що кохання за гроші не купити. Як вигадали автомати, так одразу з’явилося й кодування за гроші від цієї залежності. Але це викачування грошей. Це теж своєрідна гра. Може, я б і сходила до них, але я не вірю. Тому що я сама завжди була із грошима. Хоч і не працювала. Перебували вони різними шляхами. Може, мене зараз карає Бог за всіх скривджених мною людей. Але колись це має скінчитися. Я вірю в це. Адже маю дуже велике бажання не ходити більше грати. Стимул у моєму житті, це мій син. Я мушу дати йому щось хороше. Я не хочу, щоб він зростав, як я. Я хочу, щоб він ріс доброю людиною, без обману. Щоб здобував собі розумом, а не нахабством. Щоб він шанував мене і ніколи не казав, що я програла його дитинство.
АНКЕТА
Перш ніж відповідати на запитання анкети, відповідай на запитання щоденника №1 щодо звільнення від алкогольно-тютюнової (опіумної тощо) наркоманії.
На прикладі анкети Ксенії опиши, як ти потрапив у ігрову залежність.
Щоденник №1
Гравець має набір стандартних помилкових переконань. Розглянемо їх.
Помилкове переконання №1
Я програла все в ігрові автомати – гроші, здоров’я, совість, але… я все ж таки хочу грати, як це не дивно здасться. Я хочу грати і знову програвати і знову бути в боргах і знову брехати і т.д.
Запитання до щоденника №1
ОБОВ’ЯЗКОВИЙ ЩОДЕННИК
(Ігрові автомати. Заповнюється перед сном)
УВАГА: обов’язковий щоденник заповнюється після звичайного щоденника програми (алкоголізму, пияцтва, куріння, наркоманії). Зі слухачами, які не ведуть звичайні щоденники, подальша робота припиняється.
Програма розрахована на віруючих та невіруючих людей. Віруючі можуть подумки і письмово звернутися до Бога за допомогою. Невіруючі до близьких.
УВАГА: зараз необхідно лягти спати з думками, завтра провести день без гри.
Щоденник №2
Помилкове переконання №2: Думки новачка; “Я пограю заради інтересу, просто щоб дізнатися, що це таке, мене ніколи не затягнуть ігрові автомати”.
Запитання до щоденника №2
Щоденник №3
Щоденник №4
Щоденник №5
Щоденник №6